Уміння працювати з числами, множити, ділити та складати – щоденна необхідність для активної людини. І в школі математика є вже з першого класу. А ось тут і виникає проблема, яку психологи визначають як математичну тривожність. Це негативні емоції, які заважають вирішенню математичних завдань.

Справа у цьому, що математика вимагає як запам’ятовування, а й розуміння, тобто. вміння оперувати числами за деякими правилами. І якщо у дитини ще не сформовано достатній обсяг оперативної пам’яті, щоб утримувати в думці необхідні чисельні значення та правила, то вона відчуває значну напругу та стрес, особливо в групі чи класі.

У результаті у дитини виникає неприязнь до математики, яка веде до уникнення ситуацій, пов’язаних із нею. Опитування, проведене в США, де всерйоз зіткнулися з цією проблемою, говорить про те, що 93 відсотки американців відчувають певний рівень математичної тривожності. І в той же час, як показують дослідження, чим вищий рівень тривожності, тим нижча успішність з математики на всіх рівнях навчання. Тобто виникає замкнене коло.

Деякі дослідники вважають, що математична тривожність, швидше за все, починається в четвертому класі і досягне піку в середній та старшій школі. 

Багато батьків бачать, як важко повернути дитині впевненість у своїх силах, коли відсутнє початкове розуміння всього логічного каркасу шкільного математичного курсу.

Є діти, які мають спадкову схильність до математичних завдань. Але таких дітей небагато. В основному діти розвивають ці здібності у процесі навчання. Або не розвивають, якщо заважає математична тривожність, що з’явилася. 

Як уникнути математичних невдач, як порушити та утримати інтерес до логічних завдань?